1. Словник української мови в 11 томах

відказ

ВІДКА́З, у, ч.

1. діал. Відмова.

[Наталка:] Посватана… Що ж робить.. — Я і так.. всякий раз убивала її [матір] своїм одказом (Котл., II, 1953, 35);

Хто б чого не попросив, ні в чім нікому не було одказу (Стор., І, 1957, 184).

2. діал. Відповідь.

Чайченка тоді гарячка палила; без пам’яті сливе був він.. Питають: одкази його нерозумні, чудні… (Вовчок, І, 1955, 248).

3. муз. Те саме, що бека́р.

◊ До відка́зу, техн. — те саме, що До відмо́ви ( див. відмо́ва).

Приводні паси до верстатів то слабнули, як пущені віжки, то натягувалися до відказу (Бойч., Мо-лодість,1949, 282).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відказ — див. ВІДПОВІДЬ. Словник синонімів Караванського
  2. відказ — -у, ч. 1》 діал.Відмова. 2》 діал. Відповідь. 3》 муз. Те саме, що бекар. До відказу тех. — те саме, що До відмови (див. відмова). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відказ — 1. відмова 2. це відповідь хохл. (отказ) відмова Словник чужослів Павло Штепа
  4. відказ — ВІДКА́З, у, ч. 1. заст. Відмова (у 1, 3 знач.). [Наталка:] Посватана... Що ж робить .. – Я і так .. всякий раз убивала її [матір] своїм одказом (І. Котляревський); Хто б чого не попросив, ні в чім нікому не було одказу (О. Стороженко). 2. розм. Словник української мови у 20 томах
  5. відказ — Відказ, -зу м. Отвѣтъ. Стор. ІІ. 23. МВ. І. 133. Словник української мови Грінченка