1. Словник української мови у 20 томах

відказ

ВІДКА́З, у, ч.

1. заст. Відмова (у 1, 3 знач.).

[Наталка:] Посватана... Що ж робить .. – Я і так .. всякий раз убивала її [матір] своїм одказом (І. Котляревський);

Хто б чого не попросив, ні в чім нікому не було одказу (О. Стороженко).

2. розм. Те саме, що ві́дповідь.

Чайченка тоді гарячка палила; без пам'яті сливе був він .. Питають: одкази його нерозумні, чудні... (Марко Вовчок);

Нащо Одарка – і та, попитавши у Пріськи, де Христя узяла гроші, і не добившись путнього відказу, почала сторонитись (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відказ — див. ВІДПОВІДЬ. Словник синонімів Караванського
  2. відказ — -у, ч. 1》 діал.Відмова. 2》 діал. Відповідь. 3》 муз. Те саме, що бекар. До відказу тех. — те саме, що До відмови (див. відмова). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відказ — 1. відмова 2. це відповідь хохл. (отказ) відмова Словник чужослів Павло Штепа
  4. відказ — ВІДКА́З, у, ч. 1. діал. Відмова. [Наталка:] Посватана… Що ж робить.. — Я і так.. всякий раз убивала її [матір] своїм одказом (Котл., II, 1953, 35); Хто б чого не попросив, ні в чім нікому не було одказу (Стор., І, 1957, 184). 2. діал. Відповідь. Словник української мови в 11 томах
  5. відказ — Відказ, -зу м. Отвѣтъ. Стор. ІІ. 23. МВ. І. 133. Словник української мови Грінченка