1. Словник української мови в 11 томах

відколюватися

ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДКОЛО́ТИСЯ, олю́ся, о́лешся, док.

1. Тріскаючи, відокремлюватися, відпадати від чого-небудь.

Як частина сухаря як-небудь одколювалася, то дід дуже довго кутуляв [жував] її у роті, перекидаючи з одного боку на другий (Мирний, І, 1954, 165);

В дошках і деталях серцевинна трубка завжди має тріщини, а іноді, висихаючи, відколюється і випадає (Стол.-буд. справа, 1957, 10);

Досить було цій одній крижині одколотись, рушити, загинути, як прокидається, приходить у рух все громаддя криг (Скл., Святослав, 1959, 87);

Слідом гунула, одколовшись від берега, велика брила рудої землі (Кол., Терен.., 1959, 38).

2. перен. Пориваючи з ким-небудь стосунки, віддалятися; виходити з якої-небудь групи, гурту, об’єднання тощо.

Питання про ліквідаторство є лише частина питання про безпартійних реформістів, що відколюються від марксизму (Ленін, 19, 1950, 308);

Довго тримати страйк було трудно, жар проходив, велика група одкололась, розпочала заняття (Вас., IV, 1960, 41);

// Залишати кого-, що-небудь, відходити від когось.

Почувала себе такою чужою, такою самотньою дуже, наче враз одкололась од світу цілого (Коцюб., II, 1955, 297);

Коли трохи згодом, обравши зручний момент, він одколовся від гурту і попрямував до своєї кімнати, його відсутності так ніхто й не завважив (Гур., Життя.., 1954, 71).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відколюватися — відко́люватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відколюватися — -ююся, -юєшся, недок., відколотися, -олюся, -олешся, док. 1》 Тріскаючи, відокремлюватися, відпадати від чого-небудь. 2》 перен. Пориваючи з ким-небудь стосунки, віддалятися; виходити з якої-небудь групи, гурту, об'єднання тощо. || Залишати кого-, що-небудь, відходити від когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відколюватися — ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДКОЛО́ТИСЯ, олю́ся, о́лешся, док. 1. Відокремлюватися, відпадати від чого-небудь розколотого, тріснутого. Словник української мови у 20 томах
  4. відколюватися — ВІДБИВА́ТИСЯ (відокремлюватися від цілого внаслідок ударів); ВІДПАДА́ТИ (під вагою, тиском); ВІДЛА́МУВАТИСЯ (ламаючись); ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ (тріскаючи, колячись). — Док.: відби́тися, відпа́сти, відлама́тися, відколо́тися. Словник синонімів української мови