відкотниця
ВІДКО́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до відко́тник.
От вона вперше стала відкатницею на естакаді. Кліть подає, вагончики з глибини, а Катря мерщій відкочує їх на лінію, щоб висипати руду (Гур., Осок. Друзі, 1946, 119).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відкотниця — відко́тниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- відкотниця — -і. Жін. до відкотник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відкотниця — ВІДКО́ТНИЦЯ, і, ж., гірн. Жін. до відко́тник. От вона вперше стала відкотницею на естакаді (О. Гуреїв). Словник української мови у 20 томах