1. Словник української мови в 11 томах

відкочений

ВІДКО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкоти́ти.

На майдані викрики команд. Сіра обірвана різноманітна юрба, чоловік п’ ятсот, вишикувалася квадратом. Картузи, кудлаті папахи, пілотки з відкоченими на вуха бортами (Тют., Вир, 1964, 359);

// У знач. прикм.

Федір Ілліч змерз. Відкочений комір теплого піджака допомагав мало (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 131).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкочений — відко́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. відкочений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відкотити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відкочений — ВІДКО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відкоти́ти. На майдані викрики команд. Сіра обірвана різноманітна юрба, чоловік п'ятсот, вишикувалася квадратом. Картузи, кудлаті папахи, пілотки з відкоченими на вуха бортами (Григорій Тютюнник); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах