1. Словник української мови в 11 томах

відлупцювати

ВІДЛУПЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех., розм. Сильно побити когось.

Вона нагадає йому його жінку й отут при людях.. відлупцює його (Коцюб., І, 1955, 384);

[Сергій:] Я.. розказував, як ти мене вчив рибу ловити і раз відлупцював (Корн., II, 1955, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлупцювати — відлупцюва́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. відлупцювати — -юю, -юєш, док., перех., розм. Сильно побити когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відлупцювати — ВІДЛУПЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., кого, розм. Побити когось. Вона нагадає йому його жінку й отут при людях .. відлупцює його (М. Коцюбинський); [Сергій:] Я .. розказував, як ти мене вчив рибу ловити і раз відлупцював (О. Словник української мови у 20 томах
  4. відлупцювати — див. побити Словник синонімів Вусика
  5. відлупцювати — ПОБИ́ТИ кого (ударами завдати болю, пошкоджень тіла), НАБИ́ТИ, ОББИ́ТИ кому що, рідше, ВСИ́ПАТИ кому, розм., НАСИ́ПАТИ кому, розм., НАДАВА́ТИ кому, розм., НАКЛА́СТИ кому, розм., НАКЛЕПА́ТИ кому що, розм., ВІДДУБА́СИТИ розм., НАДУБА́СИТИ розм. Словник синонімів української мови