1. Словник української мови в 11 томах

відманити

ВІДМАНИ́ТИ див. відма́нювати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відманити — відмани́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відманити — -аню, -аниш, док., відманювати, -юю, -юєш, недок., перех. Манячи, відводити від чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відманити — ВІДМАНИ́ТИ див. відма́нювати. Словник української мови у 20 томах
  4. відманити — ВІДВА́БЛЮВАТИ (ваблячи, відвертати когось від чогось), ВІДМА́НЮВАТИ, ВІДВО́ДИТИ. — Док.: відва́бити, відмани́ти, відвести́. І Підкоморій, мабуть, Од діла чесного хлопчини не одвабить (переклад... Словник синонімів української мови
  5. відманити — Відманити см. відманювати. Словник української мови Грінченка