відманити
ВІДВА́БЛЮВАТИ (ваблячи, відвертати когось від чогось), ВІДМА́НЮВАТИ, ВІДВО́ДИТИ. — Док.: відва́бити, відмани́ти, відвести́. І Підкоморій, мабуть, Од діла чесного хлопчини не одвабить (переклад М. Рильського); Що я наближусь, вона (пташка) знов пурхне, і відманила від села (Ганна Барвінок); Перепелиця-мати.. біжить перед мисливцем, відводячи його від своїх дітей (І. Багмут).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відманити — відмани́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відманити — -аню, -аниш, док., відманювати, -юю, -юєш, недок., перех. Манячи, відводити від чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відманити — ВІДМАНИ́ТИ див. відма́нювати. Словник української мови у 20 томах
- відманити — ВІДМАНИ́ТИ див. відма́нювати. Словник української мови в 11 томах
- відманити — Відманити см. відманювати. Словник української мови Грінченка