відмалювати
МАЛЮВА́ТИ (зображувати когось); ЗМАЛЬО́ВУВАТИ (з натури — предмети, істоти, природу тощо); ПИСА́ТИ (створювати твір живопису); ВИМАЛЬО́ВУВАТИ, ВИРИСО́ВУВАТИ (ретельно, з усіма подробицями); ЗАМАЛЬО́ВУВАТИ (робити ескіз, малюнок когось, чогось); МА́ЗАТИ зневажл., МАЗЮ́КАТИ зневажл. (невміло, погано). — Док.: намалюва́ти, помалюва́ти, змалюва́ти, відмалюва́ти, написа́ти, ви́писати, ви́малювати, замалюва́ти, нама́зати, намазю́кати. Над хатами штопори димків — Діти їх малюють саме так (М. Рильський); Хотів би я змалювати тобі краєвид на мечеть — та далебі не маю часу (М. Коцюбинський); Тепер він увесь час і сили віддавав автопортретам: писав себе і в мундирі, і в сюртуку, і в білому, і в чорному кашкетах (З. Тулуб); Тарас під самісінькою банею вимальовував якийсь візерунок (О. Іваненко); Коли я замальовував у альбомі натхненну постать діда, від поспіху і хвилювання олівець мій шипів, як розпечений (І. Волошин); — Якось знічев'я взяв я олівця та шматок паперу, а на стіні в нашій кімнаті отак висів козак Мамай з кобзою, то я й почав собі мазати (Ю. Збанацький); З якими гордощами мазюкав я на взір "цьоциних" такі "ружі", що аж сама "цьоця" бралася за голову (І. Франко).
Значення в інших словниках
- відмалювати — відмалюва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відмалювати — -юю, -юєш, док. 1》 перех., розм. Змалювати. 2》 неперех. Закінчити, перестати малювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відмалювати — ВІДМАЛЮВА́ТИ див. відмальо́вувати. Словник української мови у 20 томах
- відмалювати — ВІДМАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. перех., розм. Змалювати. — Чудесно нас пан відмалював, нема що казати! — скликнула Целя (Фр., II, 1950, 304). 2. неперех. Закінчити, перестати малювати. Словник української мови в 11 томах
- відмалювати — Відмалювати, -люю, -єш гл. Нарисовать. Словник української мови Грінченка