відмінно
ВІДМІ́ННО.
1. Присл. до відмі́нний 2.
У них і в школі — Усе відмінно (Мур., Широка дорога, 1950, 100);
Відмінно працюють екіпажі танкера "Кремль" (Рад. Укр., 1.ХП 1953, 1).
2. у знач. ім. Шкільна відмітка найвищої оцінки знань.
А коли траплялося Яші одержати добре, Нюра пирхала: — А в мене завжди відмінно! (Донч., VI, 1957, 125).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відмінно — відмі́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- відмінно — 1》 Присл. до відмінний 2). 2》 у знач. ім. Найвища шкільна оцінка знань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відмінно — ВІДМІ́ННО. 1. Присл. до відмі́нний. Доктор Сріблюк поспішно пояснив, що він галичанин, а в галицькій Україні говорять трохи відмінно від тутешньої говірки (В. Винниченко); У них і в школі – усе відмінно (І. Словник української мови у 20 томах
- відмінно — ВІДМІ́ННО ім. (шкільна відмітка найвищої оцінки знань), П'ЯТІ́РКА, П'ЯТЬ. У них і в школі — Усе відмінно (І. Муратов); Я вирішив підтягтися, щоб в останньому за цей рік табелі були в мене тільки четвірки й п'ятірки (Л. Смілянський); Одержати п'ять із диктанту. Словник синонімів української мови
- відмінно — Відмі́нно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)