1. Словник української мови у 20 томах

відмінно

ВІДМІ́ННО.

1. Присл. до відмі́нний.

Доктор Сріблюк поспішно пояснив, що він галичанин, а в галицькій Україні говорять трохи відмінно від тутешньої говірки (В. Винниченко);

У них і в школі – усе відмінно (І. Муратов);

Коли відмінно знаєш урок і тільки й мрієш про те, щоб тебе обов'язково викликали, – погляд учителя мов навмисно не спиняється на тобі (В. Владко).

2. у знач. ім., невідм. Найвища оцінка знань, успішності.

А коли траплялося Яші одержати добре, Нюра пирхала: – А в мене завжди відмінно! (О. Донченко);

“Ура! – гукнеш ти друзям неодмінно. – Сьогодні з мови я дістав “відмінно”!” (Д. Білоус).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмінно — відмі́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. відмінно — 1》 Присл. до відмінний 2). 2》 у знач. ім. Найвища шкільна оцінка знань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відмінно — ВІДМІ́ННО ім. (шкільна відмітка найвищої оцінки знань), П'ЯТІ́РКА, П'ЯТЬ. У них і в школі — Усе відмінно (І. Муратов); Я вирішив підтягтися, щоб в останньому за цей рік табелі були в мене тільки четвірки й п'ятірки (Л. Смілянський); Одержати п'ять із диктанту. Словник синонімів української мови
  4. відмінно — Відмі́нно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. відмінно — ВІДМІ́ННО. 1. Присл. до відмі́нний 2. У них і в школі — Усе відмінно (Мур., Широка дорога, 1950, 100); Відмінно працюють екіпажі танкера "Кремль" (Рад. Укр., 1.ХП 1953, 1). 2. у знач. ім. Шкільна відмітка найвищої оцінки знань. Словник української мови в 11 томах