відмінниця

ВІДМІ́ННИЦЯ, і, ж.

Жін. до відмі́нник.

Десятирічку вона скінчила посередньо, хоч були роки, коли від початку й до кінця йшла відмінницею (Л. Дмитерко);

Галина – відмінниця, вона завжди дуже добре вчилася, і мама пишалася нею (В. Владко);

Мілена всюди була відмінницею і в школі, й в університеті (О. Забужко).

(1) Кру́гла відмі́нниця – учениця, яка за п'ятибальною системою оцінювання знань має оцінки “відмінно” з усіх предметів.

Уже з третього класу стала Надія Харитонівна Фастівська першою ученицею в школі, круглою відмінницею (В. Козаченко);

Дочка – кругла відмінниця, грає на інструменті (О. Гончар).