відмінниця
відмі́нниця
-і.
Жін. до відмінник.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відмінниця — відмі́нниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- відмінниця — ВІДМІ́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до відмі́нник. Десятирічку вона скінчила посередньо, хоч були роки, коли від початку й до кінця йшла відмінницею (Л. Дмитерко); Галина – відмінниця, вона завжди дуже добре вчилася, і мама пишалася нею (В. Словник української мови у 20 томах
- відмінниця — ВІДМІ́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до відмі́нник. Десятирічку вона скінчила посередньо, хоч були роки, коли від початку й до кінця йшла відмінницею (Дмит., Розлука, 1957, 14). Словник української мови в 11 томах