1. Словник української мови в 11 томах

відновник

ВІДНО́ВНИК, а, ч., хім. Речовина, завдяки якій відбувається реакція відновлення.

Іон O"2 є відновником (Заг. хімія, 1955, 311).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відновник — відно́вник 1 іменник чоловічого роду, істота той, хто відновлює що-небудь відно́вник 2 іменник чоловічого роду хімічна речовина Орфографічний словник української мови
  2. відновник — -а, ч. 1》 хім.Речовина, яка під час реакції віддає електрони, а сама окиснюється. 2》 Той, хто щось відновлює. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відновник — ВІДНО́ВНИК, а, ч. 1. Той, хто відновлює що-небудь. Діоклетіан, подібно до Августа, виступав відновником традиційної римської релігії (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах