1. Орфографічний словник української мови

відновник

відно́вник 1

іменник чоловічого роду, істота

той, хто відновлює що-небудь

відно́вник 2

іменник чоловічого роду

хімічна речовина

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відновник — -а, ч. 1》 хім.Речовина, яка під час реакції віддає електрони, а сама окиснюється. 2》 Той, хто щось відновлює. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відновник — ВІДНО́ВНИК, а, ч. 1. Той, хто відновлює що-небудь. Діоклетіан, подібно до Августа, виступав відновником традиційної римської релігії (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. відновник — ВІДНО́ВНИК, а, ч., хім. Речовина, завдяки якій відбувається реакція відновлення. Іон O"2 є відновником (Заг. хімія, 1955, 311). Словник української мови в 11 томах