1. Словник української мови в 11 томах

відомчий

ВІ́ДОМЧИЙ, а, е.

1. Стос. до відомства.

Перебудова керівництва народним господарством дасть можливість швидко усунути хиби, які є в роботі промисловості і в будівництві, ліквідувати відомчі бар’єри (Рад. Укр., 1.VI, 1957, 1);

Господарства відомчого значення.

2. Обмежений інтересами тільки свого відомства, установи.

Відомчий підхід до справи.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відомчий — ві́домчий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відомчий — [в’ідомчией] м. (на) -чому /-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  3. відомчий — -а, -е. 1》 Стос. до відомства. 2》 Обмежений інтересами тільки свого відомства, установи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відомчий — ВІ́ДОМЧИЙ, а, е. 1. Стос. до відомства. Грудний голос годинами міг розтовкмачувати параграфи різних відомчих книг та анкет (Микита Чернявський); Найреальніші технічні передбачення й побоювання захоронюються у відомчих нетрях (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. відомчий — Ві́домчий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)