відомчий

ВІ́ДОМЧИЙ, а, е.

1. Стос. до відомства.

Грудний голос годинами міг розтовкмачувати параграфи різних відомчих книг та анкет (Микита Чернявський);

Найреальніші технічні передбачення й побоювання захоронюються у відомчих нетрях (Ю. Щербак);

Перебудова керівництва народним господарством дасть можливість швидко усунути хиби, які є в промисловості і будівництві, ліквідувати відомчі бар'єри (з газ.);

// Який належить відомству.

На сусідній базі є відомчий буфет, у якому інколи продаються оці делікатеси (М. Руденко);

– Що за готель? – запитав він. – Відомчий, – відповіла Єва, – на чотири номери (І. Роздобудько).

2. Обмежений інтересами тільки свого відомства, установи; корпоративний.

Чи може бути відомча арифметика? А відомча екологія, як у нас виявилося, можлива. Можуть бути відомчі підходи і до технічних дисциплін (Ю. Щербак);

Саме з державницьких, а не відомчих чи кланових інтересів мені треба думати, як проводити цю лінію (з публіц. літ.).