відособлювати
ВІДОСО́БЛЮВАТИ, юю, юєш і ВІДОСОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДОСО́БИТИ, блю, биш; мн. відосо́блять; док., перех., книжн., рідко. Те саме, що відокре́млювати 1, 4.
Не відособлювати партійну роботу від господарської.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відособлювати — відосо́блювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- відособлювати — -юю, -юєш і відособляти, -яю, -яєш, недок., відособити, -блю, -биш; мн. відособлять; док., перех., книжн., рідко. Те саме, що відокремлювати 1), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- відособлювати — ВІДОСО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, ВІДОСОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДОСО́БИТИ, блю, биш; мн. відосо́блять; док., кого, що, рідко. Те саме, що відокре́млювати 1, 4. Перше припущення маєм відкинуть, Окремі частини, як відособити їх, Не причетні чуттям організму (М. Словник української мови у 20 томах
- відособлювати — ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв'язок, зв'язки між ким-, чим-небудь), ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД'Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИ рідше, ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИ рідше, ВІДОСО́БЛЮВАТИ рідше. — Док. Словник синонімів української мови