1. Словник української мови в 11 томах

відпиратися

ВІДПИРА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ВІДПЕ́РТИСЯ, відіпру́ся, відіпре́шся, док.

1. розм., рідко. Те саме, що відмика́тися 1.

[Сестра Мархва:] Іч, як замок заржавів.. Певно років з десять буде, як відпирався (Мирний, V, 1955, 108).

2. розм. Відмагатися, відмовлятися визнати свою вину тощо, не признаватися в чомусь.

— Відпирайся, мій синоньку, Що коника та не маіш (Чуб., V, 1874, 947);

Владко також не думав відпиратись від вини (Фр., VI, 1951, 189);

Як не відмовчувалася і не відпиралася Ганна, все ж нарешті зрозуміла, що нічого їй не допоможе (Коз., Сальвія, 1959, 66).

3. діал. Відбиватися, оборонятися.

А коли й там, на Україні, на нас нападуть вони й відпертися не вистачатиме в нас сили, тоді… тоді підемо на Путивль, у Московію (Ле, Україна, 1940, 172).

ВІДПИРА́ТИСЯ², а́ється, недок., ВІДІПРА́ТИСЯ, відпере́ться; мин. ч. відіпра́вся, лася, лося; док. Ставати чистим унаслідок прання;

// Зникати після прання (про бруд, плями тощо).

У щось таке рушник уробили, що й не відіпралося (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпиратися — відпира́тися 1 дієслово недоконаного виду відмикатися відпира́тися 2 дієслово недоконаного виду ставати чистим внаслідок прання Орфографічний словник української мови
  2. відпиратися — I -аюся, -аєшся, недок., відпертися, відіпруся, відіпрешся, док. 1》 розм., рідко. Те саме, що відмикатися 1). 2》 розм. Відмагатися, відмовлятися визнати свою вину тощо, не зізнаватися в чомусь. 3》 діал. Відбиватися, оборонятися. II -ається, недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відпиратися — Відмовлятися, повідмовлятися, відрікатися, відректися, повідрікатися, зрікатися, зректися, позрікатися, заперечувати, заперечити, позаперечувати, не визнавати, не визнати, не зізнаватися, не зізнатися, непогоджуватися, непогодитися Словник чужослів Павло Штепа
  4. відпиратися — ВІДПИРА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ВІДПЕ́РТИСЯ, відіпру́ся, відіпре́шся, док., розм. 1. Відмагатися, відмовлятися визнати свою провину, недогляд і т. ін., не зізнаватися в чомусь. – Відпирайся, мій синоньку, Що коника та не маіш [маєш] (П. Словник української мови у 20 томах
  5. відпиратися — див. відмовляти Словник синонімів Вусика
  6. відпиратися — ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ (висловлювати незгоду, не погоджуватися що-небудь робити), ВІДМАГА́ТИСЯ, ВІДХРЕ́ЩУВАТИСЯ розм., ВІДНІ́КУВАТИСЯ розм., ВІДПИРА́ТИСЯ розм., ВІДПЕ́КУВАТИСЯ розм., ВІДБРИ́КУВАТИСЯ ірон. — Док. Словник синонімів української мови