1. Словник української мови в 11 томах

відпочивати

ВІДПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док.

1. Відновлювати сили після втоми (фізичної чи душевної), припиняючи дію, рух і т. ін.

Лину я, лину, думу гадаю, І ніби серце одпочиває (Шевч., ІІ, 1953, 20);

Тамара відпочивала душею біля цієї привітної жінки після страшної ночі (Хижняк, Тамара, 1959, 135);

— По добрій праці, — розмислив Хапко, — можна й відпочити (Вовчок, VI, 1956, 277);

[Соня:] Я заспокоїлась, мамо: буду поливать квітки, полоть грядочки, а ви йдіть — одпочиньте (К.-Карий, II, 1960, 332);

Лікарі констатували звичайну втому горла, радили кілька днів відпочити (Ле, Право.., 1957. 58);

*Образно. І небо і земля — усе одпочива, Все ніч під чорною запаскою хова (Г.-Арт., Байки.., 1958. 49);

// Проводити час на дозвіллі, не працюючи.

— Я вже стара, не здужаю робити, та, й ти вже старий, нехай за нас роблять діти, а ми вже будемо одпочивати (Н.-Лев., II, 1956, 23);

У Лівадійському палаці-санаторії відпочивають радянські селяни (Літ. газ., 12.IV 1951, 2);

[Вустя:] Мало батько попоробили на своїм віку? Нехай тепер вволю відпочинуть (Кроп., II, 1958, 217).

2. перен. Лежати в могилі.

Де Залізняк, душа щира, Де одпочиває? (Шевч., І, 1951, 111).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпочивати — відпочива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відпочивати — Спочивати, передихати; (коротко) переводити подих <�дух>, перепочивати, жм. відсапуватися; (після напруження) відпружуватися, розгинати спину; (на дозвіллі) розважатися. Словник синонімів Караванського
  3. відпочивати — -аю, -аєш, недок., відпочити, -ину, -инеш, док. 1》 Відновлювати сили після втоми (фізичної чи душевної), припиняючи дію, рух і т. ін. || Проводити час на дозвіллі, не працюючи. 2》 перен. Лежати в могилі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відпочивати — ВІДПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док. 1. Відновлювати сили після втоми припиненням або зміною діяльності, перебуванням у стані бездіяльності чи спокою. Козаки й шведи лежать і відпочивають (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. відпочивати — Аю, -аєш, недок. Поступатися, не витримувати конкуренцію, бути гіршим. Преферанс, визнаний найінтелектуальнішою картковою грою, сильно «відпочиває» у порівнянні з Magic the Gathering (Єва). Словник сучасного українського сленгу
  6. відпочивати — син. відриватися, відтягуватися, розслаблятися. Словник жарґонної лексики української мови
  7. відпочивати — Відпочити, випочивати, віддихувати, віддихуватися, відлежуватися, відсапувати, відсапуватися, відхакуватися, відхекуватися, відходити (після втоми), оддихати (серцем оддихаю), одсоптися, опочивати, передихувати, перепочивати, пересапувати... Словник синонімів Вусика
  8. відпочивати — відпочива́ти / відпочи́ти (спочи́ти) се́рцем (душе́ю). Заспокоюватися чим-небудь; знаходити душевний спокій в чому-небудь. Шкода йому стало того давнього, на котрому він серцем одпочивав; шкода стало дитячих літ (Панас Мирний); Спасибі тобі... Фразеологічний словник української мови
  9. відпочивати — ВІДПОЧИВА́ТИ (відновлювати сили після втоми, припиняючи дію, рух і т. ін.), СПОЧИВА́ТИ, ВІДПОЧИВА́ТИСЯ безос., ВІДДИХА́ТИ розм., ВІДДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ОПОЧИВА́ТИ заст.; ПЕРЕПОЧИВА́ТИ, ПЕРЕДИХА́ТИ розм., ПЕРЕДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ПРИПОЧИВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  10. відпочивати — Відпочива́ти, -ваю, -єш сов. в. відпочити, -чину, -неш, гл. Отдыхать, отдохнуть. Тоді одпочинемо, як помремо. Ном. № 10031. Ляжмо, сестро, одпочиньмо. ЗОЮР. ІІ. 21. Словник української мови Грінченка