1. Словник української мови в 11 томах

відпочин

ВІДПОЧИ́Н, у, ч., рідко. Те саме, що відпочи́нок.

Буду їх [бійців] вітати. Запрошу їх до відпочину, Посаджу на лавці (Мал., 1, 1956, 258);

В покої замковім він мешкав самотинно, Хоч Граф запрошував старенького гостинно До його перейти на тихий відпочин (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 66).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпочин — відпочи́н іменник чоловічого роду відпочинок рідко Орфографічний словник української мови
  2. відпочин — -у, ч., рідко. Відпочинок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відпочин — ВІДПОЧИ́Н, у, ч., рідко. Те саме, що відпочи́нок. Там, між людьми, що повиті сльозами, Там знайду місце і долю єдину: Долю робітника без одпочину (Б. Грінченко); – Буду їх [бійців] вітати. Запрошу їх до відпочину, Посаджу на лавці (А. Словник української мови у 20 томах
  4. відпочин — див. відпочинок Словник синонімів Вусика
  5. відпочин — ВІДПОЧИ́НОК (відновлення сил після втоми, припинення праці, руху тощо), СПОЧИ́НОК, ВІДПОЧИ́Н рідко, ВІДПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́Н розм., СПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́В розм., ОПОЧИ́НОК заст., ОПОЧИ́ВОК заст., ОПОЧИ́ВКА заст., ВІ́ДДИХ діал. Словник синонімів української мови
  6. відпочин — Відпочин, -ну м. Отдыхъ. Карим очам спання нема, ніжкам — одпочину. Чуб. V. 577. Словник української мови Грінченка