відпущений

ВІДПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відпусти́ти 1-4, 6-10.

Ешелон скрипнув усіма автоматично відпущеними гальмами і рушив (Ле, Опов. та нариси, 1950, 143);

Пізніше я взнав, шо вліпили в ту арку Відпущені кошти для бані і парку (С. Ол., Вибр., 1959, 270);

Вогнем обпалило відпущений вус… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 330);

Для створення загальної теорії процесів відпускання важливу роль відіграли зроблені Г. В. Курдюмовим дослідження стану вуглецю у відпущеній сталі (Розв. науки в УРСР… 1957, 440);

// відпу́щено, безос. присудк. сл.

*Образно. Три дари відпущено було Шевченкові щедрою природою: дар співця,дар художника, дар письменника (Рильський, III, 1956, 244).