1. Словник української мови в 11 томах

відрізнятися

ВІДРІЗНЯ́ТИСЯ і заст. ВІДРІЖНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДРІЗНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док.

1. тільки недок. Бути несхожим якоюсь ознакою, рисою на інших.

Невисока Христя, з повним рожевим лицем, молодими ясними очима, чорними бровами, так одрізнялася від змарнілої Олени (Мирний, III, 1954, 76);

Він одрізнявся од других своєю незвичайною працьовитістю, якоюсь завзятістю в роботі (Коцюб., І, 1955, 297);

Іван Іванович розказав свої пригоди. Вони мало одрізнялись од пригод Володі (Донч., III, 1956, 239).

2. тільки недок. Виділятися серед інших.

Все те галасування то піднімалося разом, то затихало; а звідтіль одрізнявся голосний крик навісного півня або ревіння корови (Н.-Лев., I, 1956, 69);

Починаються різноманітні танці, серед яких відрізняються танці окремих цехів (Коч., І, 1956, 525).

3. Відходити, відокремлюватися від кого-, чого-небудь.

Козаки тим часом стали одрізнятись. Повиходили з гурту та й потягли додому (Мирний, II, 1954, 93);

Місяць світить.., а по майдані німо.. ходять туди й назад по парі і низками міські панянки та їх кавалери. Дві тіні одрізнились з рядів і повернули з майдану за ріг вулиці (Вас., II, 1959, 46);

// перев. док., заст. Із спільного господарства виділитися в окреме.

— Лучче, тату, зовсім одрізниться з худобою і полем, — сказав Карпо (Н.-Лев., II, 1956, 306).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відрізнятися — (бути неоднаковим) різнитися, розходитися, розбігатися. Словник синонімів Полюги
  2. відрізнятися — відрізнятися – відзначатися, різнитися Відрізнятися. Часом ним користуються в розумінні “характеризуватися певними особливостями”, але без зіставлення з ким-, чим-небудь: “Книжка публіциста відрізняється образним і логічним викладом”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. відрізнятися — відрізня́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. відрізнятися — ВІДРІЗНЯТИСЯ – ВИРІЗНЯТИСЯ Відрізнятися, відрізнитися, -нюся, -нишся. Бути несхожим якоюсь ознакою на інших, інше; виділятися з-поміж інших, іншого; відокремлюватися від когось, чогось. Літературне слововживання
  5. відрізнятися — ВІДРІЖНЯТИСЯ (чим) вирізнятися, виріжнятися, виділятися, характеризуватися; (з гурту) відокремлюватися. Словник синонімів Караванського
  6. відрізнятися — [в'ідр'із(')н’атиес'а] -н'айус'а, -н'айеіс':а, -н'айеіц':а, -н'айуц':а Орфоепічний словник української мови
  7. відрізнятися — і заст. відріжнятися, -яюся, -яєшся, недок., відрізнитися, -нюся, -нишся, док. 1》 тільки недок. Бути несхожим якоюсь ознакою, рисою на інших. 2》 тільки недок. Вирізнятися з-поміж інших. 3》 Відходити, відокремлюватися від кого-, чого-небудь. || перев. док. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. відрізнятися — ВІДРІЗНЯ́ТИСЯ, заст. ВІДРІЖНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДРІЗНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док. 1. тільки недок. Бути несхожим якоюсь ознакою, рисою на інших. Словник української мови у 20 томах
  9. відрізнятися — ВІДРІЗНЯ́ТИСЯ (бути неоднаковим з іншими, несхожим якоюсь ознакою, рисою), РІЗНИ́ТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ, РОЗБІГА́ТИСЯ з кимсь, чимсь; ВІДХО́ДИТИ (набувати нових ознак, рис, ставати несхожим на інших). — Док.: відійти́. Словник синонімів української мови