1. Словник української мови в 11 томах

відстановляти

ВІДСТАНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДСТАНОВИ́ТИ́, овлю́, о́виш; мн. відстано́влять; док., діал. Відставляти (в 1 знач.).

Дід уже більшенького [внука] від себе відстановить, а другого бере (Барв., Опов.., 1902, 130).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відстановляти — відстановля́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. відстановляти — див. відстановити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відстановляти — ВІДСТАНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДСТАНОВИ́ТИ, овлю́, о́виш; мн. відстано́влять; док., діал. Відставляти (у 1 знач.). Дід уже більшенького [внука] від себе відстановить, а другого бере (Ганна Барвінок). Словник української мови у 20 томах
  4. відстановляти — див. усувати Словник синонімів Вусика
  5. відстановляти — Відстановля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. відстановити, -влю, -виш, гл. Удалять, удалить, отстранить. Оце тільки від грудей одлучать, так уже воно від діда й нікуди, — спить із їм укупі, поки друге підросте; тільки невістка одлучить... Словник української мови Грінченка