1. Словник української мови в 11 томах

відстань

ВІ́ДСТАНЬ, і, ж.

1. Простір, який розділяє два пункти, предмети тощо; віддаль.

Опівдні близько двохсот комунарів вирушили пішки у військовий табір, що розташувався на відстані трьох кілометрів од комуни (Донч., І, 1956, 70);

Підпустивши танки на близьку відстань, матроси приготувалися до атаки (Кучер, Чорноморці, 1956, 277).

На відста́ні:

а) (присл.) здалеку, на певній віддалі, не поряд.

Коні, на відстані почувши вовчий дух, нестримно помчали до слободи (Шиян, Гроза.., 1956, 198);

б) (прийм.) на віддалі певної кількості метрів, кілометрів і т. ін.

Вишневецький тримав свою армію на відстані гарматного пострілу (Ле, Наливайко, 1957, 77).

2. перен. Різниця між ким-небудь у поглядах, у соціальному становищі і т. ін.

Між Каутським і Марксом з Енгельсом відстань, як — небо від землі, як між лібералом і пролетарським революціонером (Ленін, 28, 1950, 353);

Чимала відстань лежить.. між селянином та правителем [Врангелем] (Гончар, Таврія.., 1957, 640).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відстань — ві́дстань іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. відстань — ВІДДАЛЬ, дистанція, р. відлеглість; (у поглядах) відмінність, різниця. Словник синонімів Караванського
  3. відстань — [в’ідзстан'] -н'і, ор. -н':у, р. мн. -неий Орфоепічний словник української мови
  4. відстань — -і, ж. 1》 Простір, який розділяє два пункти, предмети тощо; віддаль. 2》 перен. Різниця між ким-небудь у поглядах, у соціальному становищі і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. відстань — ВІ́ДСТАНЬ, і, ж. 1. Простір, який розділяє два пункти, предмети і т. ін.; віддаль. Підпустивши танки на близьку відстань, матроси приготувалися до атаки (В. Словник української мови у 20 томах
  6. відстань — на ві́дстані гарма́тного по́стрілу. Досить далеко. Далеко з долини видно ту збройну міць обложених військ, і Вишневецький тримав свою армію на відстані гарматного пострілу (Іван Ле). трима́ти (держа́ти) на (пе́вній) ві́дстані (ві́ддалі) кого. Фразеологічний словник української мови
  7. відстань — ВІ́ДСТАНЬ (простір, який розділяє кого-, що-небудь), ВІ́ДДАЛЬ, ВІДДА́ЛЕННЯ, ДИСТА́НЦІЯ, ВІДЛЕ́ГЛІСТЬ рідше; ДАЛЬ (велика відстань) розм. Ставали (коні) дибки і так хвицалися, що треба було триматися од них на відстані не менш як двох сажнів (З. Словник синонімів української мови
  8. відстань — Ві́дстань, -ні, -ні, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)