відстань

ві́дстань

[в’ідзстан']

-н'і, ор. -н':у, р. мн. -неий

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відстань — -і, ж. 1》 Простір, який розділяє два пункти, предмети тощо; віддаль. 2》 перен. Різниця між ким-небудь у поглядах, у соціальному становищі і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відстань — ВІ́ДСТАНЬ, і, ж. 1. Простір, який розділяє два пункти, предмети і т. ін.; віддаль. Підпустивши танки на близьку відстань, матроси приготувалися до атаки (В. Словник української мови у 20 томах
  3. відстань — ВІДДАЛЬ, дистанція, р. відлеглість; (у поглядах) відмінність, різниця. Словник синонімів Караванського
  4. відстань — Ві́дстань, -ні, -ні, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. відстань — на ві́дстані гарма́тного по́стрілу. Досить далеко. Далеко з долини видно ту збройну міць обложених військ, і Вишневецький тримав свою армію на відстані гарматного пострілу (Іван Ле). трима́ти (держа́ти) на (пе́вній) ві́дстані (ві́ддалі) кого. Фразеологічний словник української мови
  6. відстань — ві́дстань іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. відстань — ВІ́ДСТАНЬ (простір, який розділяє кого-, що-небудь), ВІ́ДДАЛЬ, ВІДДА́ЛЕННЯ, ДИСТА́НЦІЯ, ВІДЛЕ́ГЛІСТЬ рідше; ДАЛЬ (велика відстань) розм. Ставали (коні) дибки і так хвицалися, що треба було триматися од них на відстані не менш як двох сажнів (З. Словник синонімів української мови
  8. відстань — ВІ́ДСТАНЬ, і, ж. 1. Простір, який розділяє два пункти, предмети тощо; віддаль. Опівдні близько двохсот комунарів вирушили пішки у військовий табір, що розташувався на відстані трьох кілометрів од комуни (Донч. Словник української мови в 11 томах