відсторонь

ВІ́ДСТОРОНЬ, присл., розм., рідко. Те саме, шо віддалі́к; осторонь.

Йосип сидів геть одсторонь, мовчав (Мирний, IV, 1955, 38);

Не треба все так відсторонь триматися і поводитися холодно і вздержливо (Коб., II, 1956, 329).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відсторонь — ві́дсторонь прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. відсторонь — пр.н. бути за рівність>; дк. ВІДСТОЯТИ, (вахту) простояти, (ноги) втомити. Словник синонімів Караванського
  3. відсторонь — Набік, збоку, див. відрубно Словник чужослів Павло Штепа
  4. відсторонь — присл., розм., рідко. Те саме, що віддалік; осторонь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. відсторонь — ВІ́ДСТОРОНЬ, присл., розм., рідко. Те саме, що віддалі́к; осторонь. Йосип сидів геть одсторонь, мовчав (Панас Мирний); Не треба все так відсторонь триматися і поводитися холодно (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах
  6. відсторонь — див. далеко Словник синонімів Вусика
  7. відсторонь — О́СТОРОНЬ (в стороні від кого-, чогонебудь), ОКРЕ́МО, УЗБІ́Ч, ВІ́ДСТОРОНЬ розм., О́ПРІЧ заст. рідко, ОПОДАЛІ́К діал., ОПО́ДАЛЬ діал. Осторонь, на пагорбі, височіла.. біла церквиця (П. Колесник); Тимко.. Словник синонімів української мови
  8. відсторонь — Ві́дсторонь, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. відсторонь — Відсторонь нар. Въ сторонѣ, отдѣльно. Словник української мови Грінченка