відстій
ВІДСТІ́Й, тою, ч.
1. тільки одн. Те саме, що відсто́ювання.
2. спец. Частинки речовини, що осідають на дно посудини або резервуару під час відстоювання рідини; осадок.
У приміських зонах, як додаткове джерело добрив в овочевій сівозміні, можна застосовувати сухий відстій каналізаційних вод (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 123);
При заправці комбайна пальним, маслом і водою рекомендується.. щодня перед роботою зливати відстій пального з бака (Зерн. комбайни, 1957, 288).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відстій — відсті́й іменник чоловічого роду відстоювання; осад Орфографічний словник української мови
- відстій — -тою, ч. 1》 тільки одн. Те саме, що відстоювання. 2》 спец.Частинки речовини, що осідають на дно посудини або резервуару під час відстоювання рідини; осад. 3》 мисл. Кам'яний виступ скелі, на якому рятуються від переслідування вовків морали, кабарга, ізюбри. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відстій — хохл. (отстой) оденки, осад оденки, осад Словник чужослів Павло Штепа
- відстій — ВІДСТІ́Й, то́ю, ч. 1. тільки одн. Перебування залізничних вагонів, автобусів і т. ін. у місцях стоянки в період між рейсами. Помічник машиніста продмухує мікрофон, кінцева станція, поїзд подається на відстій, звільніть, будь ласка, вагони! (Є. Словник української мови у 20 томах
- відстій — Ою, ч. 1. Щось погане, неприємне, проблематичне. 2. Продукт низької якості (частіше стосується результатів творчої діяльності: книга, фільм, музика тощо — і вказує на неоригінальність і погане виконання). Словник сучасного українського сленгу
- відстій — О́САД (дрібні частки, що осідають або виділяються з рідини, газоподібного середовища на дні чогось), ОСА́ДОК, ВІДСТІ́Й, ОДЕ́НКИ мн., розм., ПРЕЦИПІТА́Т хім., ФУС спец. Вода зовсім збігла крізь сітку, залишивши на формі загуслий осад (З. Словник синонімів української мови