відстій

Значення в інших словниках

1. відстій — відсті́й іменник чоловічого роду відстоювання; осад Орфографічний словник української мови
2. відстій — -тою, ч. 1》 тільки одн. Те саме, що відстоювання. 2》 спец.Частинки речовини, що осідають на дно посудини або резервуару під час відстоювання рідини; осад. 3》 мисл. Кам'яний виступ скелі, на якому рятуються від переслідування вовків морали, кабарга, ізюбри. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відстій — ВІДСТІ́Й, то́ю, ч. 1. тільки одн. Перебування залізничних вагонів, автобусів і т. ін. у місцях стоянки в період між рейсами. Помічник машиніста продмухує мікрофон, кінцева станція, поїзд подається на відстій, звільніть, будь ласка, вагони! (Є. Словник української мови у 20 томах
4. відстій — Ою, ч. 1. Щось погане, неприємне, проблематичне. 2. Продукт низької якості (частіше стосується результатів творчої діяльності: книга, фільм, музика тощо — і вказує на неоригінальність і погане виконання). Словник сучасного українського сленгу
5. відстій — О́САД (дрібні частки, що осідають або виділяються з рідини, газоподібного середовища на дні чогось), ОСА́ДОК, ВІДСТІ́Й, ОДЕ́НКИ мн., розм., ПРЕЦИПІТА́Т хім., ФУС спец. Вода зовсім збігла крізь сітку, залишивши на формі загуслий осад (З. Словник синонімів української мови
6. відстій — ВІДСТІ́Й, тою, ч. 1. тільки одн. Те саме, що відсто́ювання. 2. спец. Частинки речовини, що осідають на дно посудини або резервуару під час відстоювання рідини; осадок. Словник української мови в 11 томах