відступник

Значення в інших словниках

1. відступник — (той, хто відмовився від чогось) перевертень, (від свого народу) перекинчик, книжн. ренегат, зрадник, (від віри) недовірок, віровідступник. Словник синонімів Полюги
2. відступник — відсту́пник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
3. відступник — -а, ч. 1》 Людина, яка зреклася своїх релігійних переконань. 2》 зневажл. Той, хто відмовився від своїх поглядів, ідеалів; перевертень, зрадник; апостат, ренегат. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відступник — ВІДСТУ́ПНИК, а, ч. Той, хто відмовився від своїх поглядів, ідеалів і т. ін.; перевертень, зрадник. Вмру, а таки помщуся над ним, згублю з світу отого катюгу, перевертня, одступника, – гомонів Кривоніс (І. Словник української мови у 20 томах
5. відступник — див. зрадник Словник синонімів Вусика
6. відступник — ВІРОВІДСТУ́ПНИК (людина, що відреклася від своєї віри, релігії), ВІДСТУ́ПНИК, БОГОВІДСТУ́ПНИК, РЕНЕГА́Т, ДИСИДЕ́НТ, ПЕРЕ́ВЕРТЕНЬ, НЕДО́ВІРОК (той, хто зрікшись своєї віри, прийняв іншу); ЄРЕТИ́К (людина, що відійшла від догм панівної релігії). Словник синонімів української мови
7. відступник — Відсту́пник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. відступник — ВІДСТУ́ПНИК, а, ч. 1. Людина, яка зреклася своїх релігійних переконань. [Диякон:] Відступника не прийме церква вдруге (Л. Укр., II, 1951, 478); Їм, старим аксакалам, відомо, як росіянку водив до себе той.. відступник Саїд (Ле, Міжгір’я, 1953, 134). Словник української мови в 11 томах