відступник

ВІРОВІДСТУ́ПНИК (людина, що відреклася від своєї віри, релігії), ВІДСТУ́ПНИК, БОГОВІДСТУ́ПНИК, РЕНЕГА́Т, ДИСИДЕ́НТ, ПЕРЕ́ВЕРТЕНЬ, НЕДО́ВІРОК (той, хто зрікшись своєї віри, прийняв іншу); ЄРЕТИ́К (людина, що відійшла від догм панівної релігії). Біскуп казав далі: — І ще тут, на землі, зазнаєте ви прообразу пекельних мук, уготованих дияволові і ангелам його разом зо всіма віровідступниками (З. Тулуб); (Диякон:) Відступника не прийме церква вдруге (Леся Українка); До Римської церкви належала чимала частина суспільства, і ніякі заходи братства не могли тоді ані знищити ренегата, ані навіть витиснути з цеху, чи то з купецьких лав (З. Тулуб); Замість терпимості до дисидентів інтереси країни твердо висунули на порядок денний релігійну унію (І. Ле); Як тільки ксьондзи затягли його до костьолу, та він став перевертнем і почав запобігать ласки в панів, то пани зараз посадили його за лісничого в діброві (І. Нечуй-Левицький); Милували (ляхи) тільки тих, хто покинув батьківську віру і зробився католиком. Моя жінка, троє синів і дві дочки не схотіли жить недовірками і прийняли чесну смерть (О. Стороженко); А я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов'яни стали добрими братами, І синами сонця правди, І єретиками Отакими, як Констанцький Єретик великий (Т. Шевченко).

ВІДСТУ́ПНИК (той, хто відмовився від своїх поглядів, ідеалів, політичних переконань тощо), РЕНЕГА́Т, ПЕРЕ́ВЕРТЕНЬ, ЗРА́ДНИК, НЕДО́ВІРОК, ПЕРЕБІ́ЖЧИК, ВІДЩЕПЕ́НЕЦЬ, ПЕРЕКИ́НЕЦЬ, ПЕРЕКИ́НЧИК розм. Іван Франко своїм гострим словом карає, б'є всіх тих,.. яким тільки й є одне ім'я ганебне: боягуз, відступник, зрадник (П. Тичина); — Ви знаєте, ренегати й перекинчики завжди бувають лютішими за звичайних ворогів (В. Собко); — Вмру, а таки помщуся над ним (Є. Вишневецьким)! Згублю з світу отого катюгу, перевертня, одступника, — гомонів Кривоніс (І. Нечуй-Левицький); З тим Дум'яком, недовірком і анархістом, я ледве чи договорюся до чого (І. Франко); Перебіжчики від більшості до меншості; (Наталя:) Намалюй нещадними сатиричними фарбами пики одщепенців суспільства (І. Микитенко).

ЗРА́ДНИК (той, хто зраджує), ЗРА́ДЕЦЬ діал., ЗРАДЛИ́ВЕЦЬ рідко, ЗРА́ДЦЯ рідко; ЗАПРО́ДАНЕЦЬ, ПЕРЕПРО́ДАНЕЦЬ рідше, ІУ́ДА (Ю́ДА) зневажл., ХРИСТОПРОДА́ВЕЦЬ заст. лайл., ПРОДА́ЖНА ШКУ́РА лайл. (з корисливою метою). Зрадник зогниє в чужій землі, зотліє в забутті, бо він був ворогом свого народу, чужинцем у своїй нації (Ю. Мельничук); А круг його стоять усе тії окаяннії зрадці у блакитних стьожках да в голубих жупанах і вже не боячись голосно розмовляють (П. Куліш); Щоб не сталося, однак перемагає Вірність воїна, А не зрадливця крутні (М. Нагнибіда); Потайний зрадця Вуяхевич розсипав гіркі слова в козацькії душі (П. Куліш); Запроданцям не йме Шевченко віри, Йому чужий їх зрадницький сонет (Д. Павличко); Ви чуєте, іуди, Ви всі, що Каїна горить на вас печать? Отчизни іншої нема в нас і не буде, Ми кров'ю матері не вмієм торгувать! (М. Рильський). — Пор. 1. відсту́пник, 1. перебі́жчик.