1. Словник української мови в 11 томах

відтарабанити

ВІДТАРАБА́НИТИ, ню, ниш, док., перех.

1. ірон. Швидко, але без інтонацій розповісти завчений текст.

Треба було, не спиняючись, відтарабанити лекцію слово в слово (Тулуб, Людолови, І, 1957, 316);

Черговий враз молитву одтарабанив (Тич., II, 1957, 31).

2. фам. Швидко віднести, відвезти, не дуже піклуючись про неушкодженість кого-, чого-небудь.

[Старшина:] Як тільки засне, то ми його тоді насядемо, зв’яжемо і в холодну відтарабанимо (К.-Карий, І, 1960, 62);

Уранці жеребчик сконав, а вночі Павло та Гаврило зідрали з нього шкуру і відтарабанили на скотомогильник (Тют., Вир, 1964, 514).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відтарабанити — відтараба́нити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відтарабанити — -ню, -ниш, док., перех. 1》 ірон.Швидко, але без інтонацій розповісти завчений текст. 2》 фам. Швидко віднести, відвезти, не дуже піклуючись про неушкодженість кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відтарабанити — ВІДТАРАБА́НИТИ див. відтараба́нювати. Словник української мови у 20 томах
  4. відтарабанити — Ню, -ниш, док. 1. Віднести. І куди це потрібно відтарабанити? 2. Відбути. Треба ще два роки відтарабанити (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  5. відтарабанити — ВІДНО́СИТИ (несучи, доставляти що-небудь звідкись, кудись, комусь), ЗАНО́СИТИ, ЗАТА́СКУВАТИ розм., ВІДТА́СКУВАТИ розм. рідко. — Док.: віднести́, занести́, затаска́ти, відтаска́ти, відпе́рти фам. відтараба́нити фам. Словник синонімів української мови