1. Словник української мови в 11 томах

відтискувати

ВІДТИ́СКУВАТИ, ую, уєш і ВІДТИСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДТИ́СНУТИ, ну, неш, док., перех.

1. Натискаючи, віддаляти, відсувати когось від кого-, чого-небудь.

Пручались цікаві, щоб ближче, — їх знов одтискали далі (Вовчок, І, 1955, 174);

Команда стражників, наступаючи від причалених плотів, з хрипом лізла на людей, відтискуючи їх від берега (Гончар, Таврія.., 1957, 67);

Побачивши драбантів, міська сторожа відтиснула юрбу (Тулуб, Людолови, II, 1957, 364);

// Змушувати когось відходити, відступати з певного місця.

Німецькі феодали відбирали в слов’ян кращі землі і відтискували їх на погані (Іст. середніх віків, 1955, 110);

Рота легко відтиснула передові частини противника (Кач., І, 1958, 516);

// перен. Відсувати на другий план.

Колись поетові [М. Рильському] дорікали, що в нього естетська споглядальність, класично-парнасівське зображення навколишнього світу відтиснули.. передові ідеї сучасності. Це не так (Мал., Думки.., 1959, 13).

2. Натискаючи чимось, залишати відбиток, слід на чому-небудь.

Відтиснути пальці на папері.

3. друк. Переносити знаки на папір; відбивати.

Роман складав з окремих літер рядки, а ми старанно відтискували ті рядки на аркушиках з зошитів — друкували прокламації (Минко, Моя Минківка, 1962, 136);

— Треба гранки відтиснути, а немає чим (Шиян, Партиз. край, 1946, 120).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відтискувати — відти́скувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відтискувати — -ую, -уєш і відтискати, -аю, -аєш, недок., відтиснути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Натискаючи, віддаляти, відсувати когось від кого-, чого-небудь. || Змушувати когось відходити, відступати з певного місця. || перен. Відсувати на другий план. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відтискувати — ВІДТИ́СКУВАТИ, ую, уєш, ВІДТИСКА́ТИ а́ю, а́єш, недок., ВІДТИ́СНУТИ, ну, неш, док., кого, що. 1. Натискаючи, віддаляти, відсувати когось від кого-, чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. відтискувати — ВІДТИ́СНУТИ (натискаючи, силою змусити когось віддалитися, відступити з певного місця), ВІДТІСНИ́ТИ, ВІДТЕ́РТИ розм., ВІДПЕ́РТИ розм. — Недок.: відти́скувати, відтиска́ти, відтісня́ти, відтира́ти, відпира́ти. Словник синонімів української мови