відучувати
ВІДУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДУЧИТИ, учу, учиш, док., від чого і з інфін. Примушувати позбутися певної звички; відзвичаювати.
Ми вас одучим, супостати, морити вдов (Іван Котляревський, I, 1952, 234);
Ніяк не можна було відучити його від того, щоб не робив пакостей своїм товаришам (Іван Франко, VIII, 1952, 395);
Чи можна від неї, від вольної волі, коли-небудь відучити людину? (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 618).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відучувати — віду́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відучувати — -ую, -уєш, недок., відучити, -учу, -учиш, док., від чого і з інфін. Примушувати позбутися певної звички; відзвичаювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відучувати — Визвичаювати, визвичаїти, повизвичаювати Словник чужослів Павло Штепа
- відучувати — ВІДУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., кого від чого і з інфін. Примушувати позбутися певної звички; відзвичаювати. Адже тривалий час в армії він і бійців відучував давати негативні відповіді, і сам відучився (О. Словник української мови у 20 томах
- відучувати — ВІДУЧИ́ТИ (примусити позбутися якоїсь звички), ВІДЗВИЧА́ЇТИ. — Недок.: віду́чувати, відзвича́ювати. Ніяк не можна було відучити його від того, щоб не робив пакостей своїм товаришам (І. Франко); Ми вас одучим, супостати, морити вдов (І. Котляревський); Я його від цього відзвичаю (О. Кобилянська). Словник синонімів української мови
- відучувати — Віду́чувати, -ду́чую, -ду́чуєш; відучи́ти, -дучу́, -ду́чиш, -ду́чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)