1. Словник української мови в 11 томах

відучуватися

ВІДУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДУЧИ́ТИСЯ, учуся, учишся, док. Позбуватися певної звички; відзвичаюватися.

Санітарка Саодат одучилась, нарешті, викидати сюди сміття й усякий непотріб (Антоненко-Давидович, За ширмою, 1963, 35);

*Образно. Серце Не відучилось любить, іскри не згасли в очах (Іван Франко, XIII, 1954, 306).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відучуватися — віду́чуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відучуватися — -уюся, -уєшся, недок., відучитися, -учуся, -учишся, док. Позбуватися певної звички; відзвичаюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відучуватися — ВІДУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДУЧИ́ТИСЯ, учу́ся, у́чишся, док. Позбуватися певної звички; відзвичаюватися. Відучуватися від торгівлі сировиною, енергоносіями – дуже болісно, адже можна, нічого не роблячи, по суті... Словник української мови у 20 томах
  4. відучуватися — ВІДВИКА́ТИ (утрачати звичку робити що-небудь, бувати десь і т. ін.), ВІДЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ВІДУ́ЧУВАТИСЯ. — Док.: відви́кнути, відзвича́їтися, відучи́тися. — Признатися — відвик я від хліборобства (М. Словник синонімів української мови