відходжувати
ВІДХО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХОДИ́ТИ, оджу́, о́диш, док.
1. перех., розм. Виліковувати хворого старанним доглядом.
Відходжували, зціляли Катрусю радянські лікарі (Мельн., Коли кров.., 1960, 115);
Напала його пропасниця. На велику силу одходила його Мотря (Мирний, II, 1954, 61);
Хтось з учнів приніс чубатого селезня, якого ледве одходили (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 193).
2. тільки док., перех. і неперех. Закінчити ходити; проходити певний час.
Я вже відходив своє (Сл. Гр.);
— Либонь ноги вже не танцюристі? Сто год [років] одходили на цім світі ? (Ю. Янов., І, 1958, 582).
Відходи́ти но́ги — ходінням утомити, пошкодити ноги.
От, той козак Савлук ходив, ходив — і набрів оцей низькоділ, де тепер село; та чи він уподобав, чи то вже ноги одходив, оселився тут (Вовчок, VI, 1956, 219).
Значення в інших словниках
- відходжувати — відхо́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відходжувати — -ую, -уєш, недок., відходити, -оджу, -одиш, док. 1》 перех., розм. Виліковувати хворого старанним доглядом. 2》 тільки док., перех. і неперех. Закінчити ходити; проходити певний час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відходжувати — ВІДХО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХОДИ́ТИ, оджу́, о́диш, док. 1. кого, розм. Виліковувати хворого старанним доглядом. Відходжували, зціляли Катрусю радянські лікарі (Ю. Мельничук); Напала його пропасниця. Словник української мови у 20 томах
- відходжувати — ВИЛІКО́ВУВАТИ (лікуючи, позбавляти когось хвороби, робити здоровим), ОЗДОРОВЛЯ́ТИ, ОЗДОРО́ВЛЮВАТИ, ЗЦІЛЯ́ТИ рідко, ЗЛІ́ЧУВАТИ рідко, ЦІЛИ́ТИ розм. рідко, ВИХО́ДЖУВАТИ розм., ВІДХО́ДЖУВАТИ розм.; ВИГО́ЮВАТИ (перев. про рану, виразку тощо). — Док. Словник синонімів української мови