відходжувати
ВІДХО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХОДИ́ТИ, оджу́, о́диш, док.
1. кого, розм. Виліковувати хворого старанним доглядом.
Відходжували, зціляли Катрусю радянські лікарі (Ю. Мельничук);
Напала його пропасниця. На велику силу одходила його Мотря (Панас Мирний);
Хтось з учнів приніс чубатого селезня, якого ледве одходили (В. Земляк).
2. тільки док., що і без дод. Закінчити ходити; проходи́ти певний час.
Я вже відходив своє (Сл. Гр.);
– Либонь ноги вже не танцюристі? Сто год [років] одходили на цім світі? (Ю. Яновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відходжувати — відхо́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відходжувати — -ую, -уєш, недок., відходити, -оджу, -одиш, док. 1》 перех., розм. Виліковувати хворого старанним доглядом. 2》 тільки док., перех. і неперех. Закінчити ходити; проходити певний час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відходжувати — ВИЛІКО́ВУВАТИ (лікуючи, позбавляти когось хвороби, робити здоровим), ОЗДОРОВЛЯ́ТИ, ОЗДОРО́ВЛЮВАТИ, ЗЦІЛЯ́ТИ рідко, ЗЛІ́ЧУВАТИ рідко, ЦІЛИ́ТИ розм. рідко, ВИХО́ДЖУВАТИ розм., ВІДХО́ДЖУВАТИ розм.; ВИГО́ЮВАТИ (перев. про рану, виразку тощо). — Док. Словник синонімів української мови
- відходжувати — ВІДХО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХОДИ́ТИ, оджу́, о́диш, док. 1. перех., розм. Виліковувати хворого старанним доглядом. Відходжували, зціляли Катрусю радянські лікарі (Мельн., Коли кров.., 1960, 115); Напала його пропасниця. Словник української мови в 11 томах