1. Словник української мови в 11 томах

відхукувати

ВІДХУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХУ́КАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.

1. Хукаючи, відокремлювати що-небудь примерзле до чогось; хуканням розморожувати.

Він уже трохи відійшов з морозу, крутився по хаті, як дзига,.. відхукував і скидав з вусів крижинки (Мик., II, 1957, 288);

Трішки зігрівшись, одхукав пробку і випив добрих п’ять ковтків спирту (Тют., Вир, 1964, 532).

2. Хукаючи, відігрівати кого , що-небудь.

Голуб-синяк.. злетів догори і скоро розтанув у небі. — Бачили?!.. То спасибі мені! Я його своїм духом одхукала! (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 193).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відхукувати — відху́кувати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. відхукувати — див. відхукати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відхукувати — ВІДХУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХУ́КАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. що. Хукаючи, відокремлювати що-небудь примерзле до чогось; хуканням розморожувати. Він уже трохи відійшов з морозу, крутився по хаті, як дзиґа, .. відхукував і скидав з вусів крижинки (І. Словник української мови у 20 томах