відхід

ВІДХІ́Д, хо́ду, ч.

1. Рух від якогось пункту; відбуття, відправлення.

Онисько перед одходом [у москалі].. сказав Йосипові, що він не зоставе [залишить] так його сім’ї (Мирний, IV, 1955, 53);

До відходу, поїзда залишилось сорок хвилин (Донч., І, 1956, 478);

// Вихід кого-небудь з певного приміщення тощо.

По відході Підпари хазяйка мліла, наче вмирала (Коцюб., II, 1955, 52);

Дівчина здвигнула плечима й збиралась до відходу (Коб., І, 1956, 441).

◊ [Бу́ти] на відхо́ді:

а) зібратися йти; відходячи.

Довго слухав і Бертольдо, Далі мовив на відході (Л. Укр., I, 1951, 369);

Він [Вересай] уже зовсім був на відході, коли прийшли кликати його до Галагана (Бурл., О. Вересай, 1959, 103);

б) закінчуватися.

Зима була на відході (Епік, Тв., 1958, 49).

2. військ. Відступ із певних позицій.

Відхід ешелону прикривав бронепоїзд (Скл., Легенд. начдив, 1957, 31);

Заслон морської піхоти, яка прикривала наш відхід, уже рвонувся в атаку (Кучер, Чорноморці, 1956, 537).

3. перен. Залишення якого-небуль заняття, відмова від попередньої діяльності, справи.

Відхід від мистецтва;

// Відмова від попередніх поглядів; розрив з чим-небудь.

Відхід від народницьких ідей.

4. перев. мн. Залишки сировини, матеріалів, які утворюються в процесі виготовлення продукції й можуть бути використані для іншого виробництва.

Хіміки давно вже навчилися перетворювати відходи різних виробництв у цінні, корисні речовини (Таємн. вапна, 1957, 67);

Щоб збільшити запаси силосу, всемірно використовують відходи рільництва й овочівництва (Колг. Укр., 9, 1959, 2).

5. Втрати при вирощуванні тварин.

Відхід [молодняка] до тримісячного віку не перевищував 4 процентів (Соц. твар., 1, 1956, 18).