1. Словник української мови в 11 томах

відхідливий

ВІДХІ́ДЛИВИЙ, а, е. Який швидко заспокоюється після роздратування, легко забуває образи, перестає сердитися.

— Він палкий, але одхідливий. Розсердиться, та зараз і одійде (Н.-Лев., II, 1937, 139);

— Серце в мене було одхідливе: я про все й забуду (Барв., Опов.., 1902, 273);

Материнське серце таке відхідливе (Минко, Вибр., 1952, 186).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відхідливий — відхі́дливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відхідливий — -а, -е. Який швидко заспокоюється після роздратування, легко забуває образи, перестає сердитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відхідливий — ВІДХІ́ДЛИВИЙ, а, е. Який швидко заспокоюється після роздратування, легко забуває образи, перестає сердитися. – Серце в мене було одхідливе: я про все й забуду (Ганна Барвінок); – Він палкий, але одхідливий. Розсердиться, та зараз і одійде (І. Словник української мови у 20 томах
  4. відхідливий — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  5. відхідливий — Відхідливий, -а, -е Легко успокаивающійся, отходчивый. Він хоч сердитий, та відхідливий. Серце в мене було одхідливе: я про все й забуду. Г. Барв. 273. Словник української мови Грінченка