відхід

Значення в інших словниках

1. відхід — відхі́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. відхід — -ходу, ч. 1》 Рух від якогось пункту; відбуття, відправлення. || Вихід кого-небудь з певного приміщення тощо. 2》 військ. Відступ із певних позицій. 3》 перен. Залишення якого-небудь заняття, відмова від попередньої діяльності, справи. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відхід — ВІДХІ́Д, хо́ду, ч. 1. Відправлення від якогось пункту; відбуття, вирушення. Онисько перед одходом [у москалі] .. сказав Йосипові, що він не зоставе [зоставить] так його сім'ї (Панас Мирний); До відходу поїзда залишилось сорок хвилин (О. Словник української мови у 20 томах
4. відхід — ВІ́ДСТУП (рух назад з певного місця під натиском супротивника, ворога), ВІДХІ́Д, РЕТИРА́ДА заст., РЕТИРА́Д заст., ВІДВОРО́Т (ВІДВОРІ́Т) діал. Атака!.. Відступ... Знов атака!.. Нам смерть гриміла у лице (В. Словник синонімів української мови
5. відхід — Відхі́д, -хо́ду, -хо́дові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. відхід — ВІДХІ́Д, хо́ду, ч. 1. Рух від якогось пункту; відбуття, відправлення. Онисько перед одходом [у москалі].. сказав Йосипові, що він не зоставе [залишить] так його сім’ї (Мирний, IV, 1955, 53); До відходу, поїзда залишилось сорок хвилин (Донч. Словник української мови в 11 томах
7. відхід — Відхід, -ходу м. 1) Отходъ, выходъ. Марусенька у батенька на одході, посіяла червоний мак на вгороді. Мил. 144. Дружки прощаються — цілуються з молодою та, збіраючись виходить з хати, на одхід їй співають. Грин. ІІІ. 490. 2) Расходъ; убыль. Словник української мови Грінченка