1. Орфоепічний словник української мови

відходити

I [в'ідходиетие]

-оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи, недок. (іти, залишати якесь місце)

II [в'ідходитие]

-хоуджу, -одиеш; нак. -ди, -хоуд'іт', док. (закінчити ходіння; в илікувати)

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відходити — (іти від чогось) відступати, віддалятися, (від гурту) відбиватися. Словник синонімів Полюги
  2. відходити — відхо́дити дієслово недоконаного виду іти, залишати якесь місце відходи́ти дієслово доконаного виду закінчити ходіння; вилікувати Орфографічний словник української мови
  3. відходити — Віддалятися, відступати, с. тікати; (з праці) звільнятися, покидати що; (- поїзд) вирушати, виходити, ВІДБУВАТИ, відправлятися; (з ч. не) не відлучатися; (від поглядів) ВІДМОВЛЯТИСЯ, зрікатися чого; (від участи)... Словник синонімів Караванського
  4. відходити — I відход`итидив. відходжувати. II відх`одити-джу, -диш, недок., відійти, -ійду, -ійдеш, док. 1》 від кого – чого і без додатка.Іти в певному напрямі; віддалятися. || Відступати. || Проходити певну віддаль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. відходити — ВІДХОДИ́ТИ див. відхо́джувати. ВІДХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ВІДІЙТИ́, ійду́, і́йдеш, док. 1. від кого – чого і без дод. Іти в певному напрямку від кого-, чого-небудь. Ватя все одходила од його далі й далі й зникла в довгій улиці за густими садками (І. Словник української мови у 20 томах
  6. відходити — див. відпочивати Словник синонімів Вусика
  7. відходити — ви́ходити (відходи́ти, відбі́гати) но́ги. Втомитися від довготривалого ходіння. — Ідіть до ворожки, вона вам порадить.— Я вже ноги свої виходила. Фразеологічний словник української мови
  8. відходити — ВІДБИВА́ТИСЯ (іти від товариства, гурту, стада; втрачати контакт із ними), ВІДХО́ДИТИ, ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДДАЛЯ́ТИСЯ, ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ. — Док.: відби́тися, відійти́, віддали́тися, відколо́тися. Словник синонімів української мови
  9. відходити — ВІДХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ВІДІЙТИ́, ійду́, і́йдеш, док. 1. від кого-чого і без додатка. Іти в певному напрямі; віддалятися. Ватя все одходила од його далі й далі й зникла в довгій улиці за густими садками (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. відходити — Відходити, -джу, -диш сов. в. відійти, -дійду, -деш, гл. 1) Отходить, отойти; уходить, уйти. Відійшли козаченьки від села за милю. Мет. 26. Треба одійти од ями, щоб гаразд її перескочити. Ном. № 13752. Було бо багато, що приходили і відходили. Єв. Мр. VI. Словник української мови Грінченка