відходити
Відходити, -джу, -диш
сов. в. відійти, -дійду, -деш, гл.
1) Отходить, отойти; уходить, уйти. Відійшли козаченьки від села за милю. Мет. 26. Треба одійти од ями, щоб гаразд її перескочити. Ном. № 13752. Було бо багато, що приходили і відходили. Єв. Мр. VI. 31. Незабаром молодий з своїми одходить до себе на обід. О. 1862. IV. 30.
2) Умирать, умереть, отходить, отойти. Твоя душечка одійшла з його поглядом. Г. Барв. 125. Также и о животныхъ: Корова заслабла та через чотирі дні й одійшла. Рк. Левиц.
3) Кончаться, кончиться. Покіль воду принесла, то й вечеря одійшла. Чуб. ІІІ. 156. Косовиця ше не одійшла. Мнж. 120. Поки одправа в церкві одійде. О. 1862. IX. 67.
4) Поправляться, поправиться, оживать, ожить. Чує Марина, що вона оживає, молодіє, одходить. Левиц. І. 67. Дуб усох, та відходить од коріня. Кіевск. у.
5) Приходить, прійти въ чувство. Поблідши, ніби неживая, упала дівка на рундук. Хоч одійшла вона, та знова зомкнула очі. Греб. 319.
6) Переставать, перестать сердиться. Иноді траплялось, що він її дуже налає..., дак послі, як одійде, пестить було її всяк. Г. Барв. 107. Также відійти від серця. Я такий, паничу, хоч який сердитий, то зараз одійду від серця свого. Харьк.
7) — кого. Бросать, бросить, покидать, покинуть кого. Спи, дитятко! Колишу тя, як мі заснеш, одійду тя, поставлю тя під липками, сама піду з козаками. — Не одходи мене, мати! хто ж мя буде колисати? Гол. ІІІ. 459.
---------------
Відходити, -джу, -диш
гл.
1) Окончить хожденіе. Я вже відходив своє.
2) Оттоптать, утомить хожденіемъ (ноги). Відходила я свої ніженьки.
3) Вылѣчить. К. ЧР. 207. Вона тобі відходить твою слабість. Чуб. Яка вродила, та й одходила. Мил. 34.
Значення в інших словниках
- відходити — (іти від чогось) відступати, віддалятися, (від гурту) відбиватися. Словник синонімів Полюги
- відходити — відхо́дити дієслово недоконаного виду іти, залишати якесь місце відходи́ти дієслово доконаного виду закінчити ходіння; вилікувати Орфографічний словник української мови
- відходити — Віддалятися, відступати, с. тікати; (з праці) звільнятися, покидати що; (- поїзд) вирушати, виходити, ВІДБУВАТИ, відправлятися; (з ч. не) не відлучатися; (від поглядів) ВІДМОВЛЯТИСЯ, зрікатися чого; (від участи)... Словник синонімів Караванського
- відходити — I [в'ідходиетие] -оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи, недок. (іти, залишати якесь місце) II [в'ідходитие] -хоуджу, -одиеш; нак. -ди, -хоуд'іт', док. (закінчити ходіння; в илікувати) Орфоепічний словник української мови
- відходити — I відход`итидив. відходжувати. II відх`одити-джу, -диш, недок., відійти, -ійду, -ійдеш, док. 1》 від кого – чого і без додатка.Іти в певному напрямі; віддалятися. || Відступати. || Проходити певну віддаль. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відходити — ВІДХОДИ́ТИ див. відхо́джувати. ВІДХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ВІДІЙТИ́, ійду́, і́йдеш, док. 1. від кого – чого і без дод. Іти в певному напрямку від кого-, чого-небудь. Ватя все одходила од його далі й далі й зникла в довгій улиці за густими садками (І. Словник української мови у 20 томах
- відходити — див. відпочивати Словник синонімів Вусика
- відходити — ви́ходити (відходи́ти, відбі́гати) но́ги. Втомитися від довготривалого ходіння. — Ідіть до ворожки, вона вам порадить.— Я вже ноги свої виходила. Фразеологічний словник української мови
- відходити — ВІДБИВА́ТИСЯ (іти від товариства, гурту, стада; втрачати контакт із ними), ВІДХО́ДИТИ, ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДДАЛЯ́ТИСЯ, ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ. — Док.: відби́тися, відійти́, віддали́тися, відколо́тися. Словник синонімів української мови
- відходити — ВІДХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ВІДІЙТИ́, ійду́, і́йдеш, док. 1. від кого-чого і без додатка. Іти в певному напрямі; віддалятися. Ватя все одходила од його далі й далі й зникла в довгій улиці за густими садками (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах