1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відходити

I відход`итидив. відходжувати.

II відх`одити-джу, -диш, недок., відійти, -ійду, -ійдеш, док.

1》 від кого – чого і без додатка.Іти в певному напрямі; віддалятися.

|| Відступати.

|| Проходити певну віддаль.

|| Іти кудись, залишаючи кого-, що-небудь на короткий час; відлучатися.

|| Покидати дружину (чоловіка) і т. ін.

|| Залишати службу в кого-небудь.

2》 від (із) чого і без додатка. Вирушати, відправлятися (про засоби пересування).

|| Переміщатися, пересуватися кудись (про неживі предмети).

Відходити на другий план — ставати менш важливим, другорядним.

3》 Залишати попередні позиції під натиском супротивника; відступати (про військо).

4》 від кого, перен. Ставати далеким, чужим кому-небудь; відчужуватися.

5》 від кого – чого, перен. Своїм характером, змістом відрізнятися; ставати іншим, відмінним.

6》 від чого, перен. Переставати робити щось; залишати якусь справу; припиняти діяльність.

|| Не дотримуватися попередніх поглядів, переконань, традицій; відмовлятися.

7》 від чого. Відгалужуватися (про дорогу, гірський хребет, притоку, гілку дерева тощо).

|| Змінювати попередній напрям; повертати вбік (про ріку).

8》 Переставати щільно прилягати до чогось; відставати, відтулятися.

9》 розм. Приходити до звичайного, нормального стану; переставати боліти, відчувати втому тощо.

|| Приходити до пам'яті; опритомніти.

|| безос. Переставати мучити; полегшуватися.

|| Заспокоюватися після хвилювання, роздратування; переставати журитися.

|| у сполуч. з ім. мороз, холод. Зігріватися.

|| Набувати попереднього вигляду, стану; оживати (про живі істоти й рослини).

|| Розморожуватися.

10》 розм. Ставати вогким; відволожуватися.

11》 від кого до кого, від кого кому. Переходити в чиєсь володіння, діставатися комусь у власність.

12》 Закінчуватися, наближатися до кінця; минати.

|| Кінчатися (про пору грибів, ягід і т. ін.).

13》 перен. Зникати, втрачатися (про охоту, сон і т. ін.). Відходити в минуле.

14》 заст. Помирати.

|| Здихати (про тварин). Відходити у небуття.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відходити — (іти від чогось) відступати, віддалятися, (від гурту) відбиватися. Словник синонімів Полюги
  2. відходити — відхо́дити дієслово недоконаного виду іти, залишати якесь місце відходи́ти дієслово доконаного виду закінчити ходіння; вилікувати Орфографічний словник української мови
  3. відходити — Віддалятися, відступати, с. тікати; (з праці) звільнятися, покидати що; (- поїзд) вирушати, виходити, ВІДБУВАТИ, відправлятися; (з ч. не) не відлучатися; (від поглядів) ВІДМОВЛЯТИСЯ, зрікатися чого; (від участи)... Словник синонімів Караванського
  4. відходити — I [в'ідходиетие] -оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи, недок. (іти, залишати якесь місце) II [в'ідходитие] -хоуджу, -одиеш; нак. -ди, -хоуд'іт', док. (закінчити ходіння; в илікувати) Орфоепічний словник української мови
  5. відходити — ВІДХОДИ́ТИ див. відхо́джувати. ВІДХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ВІДІЙТИ́, ійду́, і́йдеш, док. 1. від кого – чого і без дод. Іти в певному напрямку від кого-, чого-небудь. Ватя все одходила од його далі й далі й зникла в довгій улиці за густими садками (І. Словник української мови у 20 томах
  6. відходити — див. відпочивати Словник синонімів Вусика
  7. відходити — ви́ходити (відходи́ти, відбі́гати) но́ги. Втомитися від довготривалого ходіння. — Ідіть до ворожки, вона вам порадить.— Я вже ноги свої виходила. Фразеологічний словник української мови
  8. відходити — ВІДБИВА́ТИСЯ (іти від товариства, гурту, стада; втрачати контакт із ними), ВІДХО́ДИТИ, ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДДАЛЯ́ТИСЯ, ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ. — Док.: відби́тися, відійти́, віддали́тися, відколо́тися. Словник синонімів української мови
  9. відходити — ВІДХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ВІДІЙТИ́, ійду́, і́йдеш, док. 1. від кого-чого і без додатка. Іти в певному напрямі; віддалятися. Ватя все одходила од його далі й далі й зникла в довгій улиці за густими садками (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. відходити — Відходити, -джу, -диш сов. в. відійти, -дійду, -деш, гл. 1) Отходить, отойти; уходить, уйти. Відійшли козаченьки від села за милю. Мет. 26. Треба одійти од ями, щоб гаразд її перескочити. Ном. № 13752. Було бо багато, що приходили і відходили. Єв. Мр. VI. Словник української мови Грінченка