відчайдушний

Значення в інших словниках

1. відчайдушний — відчайду́шний прикметник Орфографічний словник української мови
2. відчайдушний — (хто) занадто сміливий, ЯК ІМ. ВІДЧАЙДУХ; (крок) занадто ризикований, сил. ід. не на життя, а на смерть; пор. ВІДВАЖНИЙ. Словник синонімів Караванського
3. відчайдушний — -а, -е. 1》 Який нічого не боїться; хоробрий. || Пов'язаний із ризиком; безрозсудно сміливий. 2》 Який виражає відчай, пройнятий ним. 3》 Гранично напружений. || Дуже сильний ступенем свого вияву. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відчайдушний — ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ, а, е. 1. Який нічого не боїться; хоробрий. Останнім приплив із своїми краянами Федір Андріяка, відчайдушний шибайголова (О. Гончар); [Огнєв:] В голові нашої колони підуть два ескадрони відчайдушних рубак (О. Словник української мови у 20 томах
5. відчайдушний — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
6. відчайдушний — СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙ рідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙ підсил., МУ́ЖНІЙ підсил., БЕЗСТРА́ШНИЙ підсил., НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ поет., ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
7. відчайдушний — ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ, а, е. 1. Який нічого не боїться; хоробрий. Останнім приплив із своїми краянами Федір Андріяка, відчайдушний шибайголова (Гончар, Таврія.., 1957, 13); [Огнєв:] В голові нашої колони підуть два ескадрони відчайдушних рубак (Корн. Словник української мови в 11 томах