відчайдушний

ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ, а, е.

1. Який нічого не боїться; хоробрий.

Останнім приплив із своїми краянами Федір Андріяка, відчайдушний шибайголова (О. Гончар);

[Огнєв:] В голові нашої колони підуть два ескадрони відчайдушних рубак (О. Корнійчук);

// Пов'язаний із ризиком; безрозсудно сміливий.

Вона оживала на очах, ніби захоплена якимсь одчайдушним наміром (О. Гуреїв);

Жінки-в'язні .. не думали, що якась з їхніх товаришок відважиться на відчайдушний крок (А. Хижняк).

2. Який виражає відчай, пройнятий ним.

В таборі фашистів зчинився відчайдушний лемент і переполох (В. Кучер);

– Ніхто мені тепер не допоможе, – вимовила з одчайдушною приреченістю Зінька (А. Шиян);

Пробачте мені за такий відчайдушний лист. Мені тепер дуже нелегко (О. Бердник).

3. Гранично напружений.

В завмерлій тиші хати стало чути приглушений гул віддаленого десь на аеродромі відчайдушного .. бою (Іван Ле і О. Левада);

Обидва брати в числі перших видерлись на мури і кинулись у саму гущу бійців, де у відчайдушному герці гренадери врукопаш билися з яничарами (С. Добровольський);

// Дуже сильний ступенем свого вияву.

По алеї ідуть, взявшись під руки, Віктор і Людмила. Мовчазні обоє. На обличчі у нього вираз відчайдушної рішучості, а в неї – вираз подиву й нерозуміння (А. Головко);

Це були часи .. відчайдушної боротьби за трудову дисципліну (з публіц. літ.).