відчайдушний
відчайду́шний
-а, -е.
1》 Який нічого не боїться; хоробрий.
|| Пов'язаний із ризиком; безрозсудно сміливий.
2》 Який виражає відчай, пройнятий ним.
3》 Гранично напружений.
|| Дуже сильний ступенем свого вияву.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відчайдушний — відчайду́шний прикметник Орфографічний словник української мови
- відчайдушний — (хто) занадто сміливий, ЯК ІМ. ВІДЧАЙДУХ; (крок) занадто ризикований, сил. ід. не на життя, а на смерть; пор. ВІДВАЖНИЙ. Словник синонімів Караванського
- відчайдушний — [в'іджчайдушнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- відчайдушний — ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ, а, е. 1. Який нічого не боїться; хоробрий. Останнім приплив із своїми краянами Федір Андріяка, відчайдушний шибайголова (О. Гончар); [Огнєв:] В голові нашої колони підуть два ескадрони відчайдушних рубак (О. Словник української мови у 20 томах
- відчайдушний — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
- відчайдушний — СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙ рідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙ підсил., МУ́ЖНІЙ підсил., БЕЗСТРА́ШНИЙ підсил., НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ поет., ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- відчайдушний — ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ, а, е. 1. Який нічого не боїться; хоробрий. Останнім приплив із своїми краянами Федір Андріяка, відчайдушний шибайголова (Гончар, Таврія.., 1957, 13); [Огнєв:] В голові нашої колони підуть два ескадрони відчайдушних рубак (Корн. Словник української мови в 11 томах