1. Словник української мови в 11 томах

відчайний

ВІДЧА́ЙНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що відчайду́шний.

— Він людина гаряча, відчайна (Донч., III, 1956, 156);

Одчайний людський зойк в тумані дзвенить і падає (Ю. Янов., V, 1959, 35).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відчайний — відча́йний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. відчайний — -а, -е, рідко. Те саме, що відчайдушний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відчайний — ВІДЧА́ЙНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що відчайду́шний. – Він людина гаряча, відчайна (О. Донченко); Одчайний людський зойк в тумані дзвенить і падає (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. відчайний — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
  5. відчайний — СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙ рідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙ підсил., МУ́ЖНІЙ підсил., БЕЗСТРА́ШНИЙ підсил., НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ поет., ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ підсил. Словник синонімів української мови