1. Словник української мови в 11 томах

відщіпати

ВІДЩІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЩЕПНУ́ТИ, епну́, е́пнеш, док., перех. Знімаючи защіпку, відчиняти.

Відщепнула [Явдоха] йому двері, кличе його (Кв.-Осн., II, 1956, 202);

Пізнала й Галя Чіпку; хутенько побігла до хвіртки, одщепнула (Мирний, II, 1954, 231);

Коваль Максим підскочив до вікна, що виходило в садок, і тихо одщепнув його (Юхвід, Оля, 1959, 270).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відщіпати — відщіпа́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відщіпати — -аю, -аєш, недок., відщепнути, -епну, -епнеш, док., перех. Знімаючи защіпку, відчиняти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відщіпати — ВІДЩІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЩЕПНУ́ТИ, епну́, е́пнеш, док., що. Знімаючи защіпку, відчиняти. До брами .. входило кілька постатей в таких уніформах, а один з них якраз відщіпав кобуру при поясі (О. Словник української мови у 20 томах
  4. відщіпати — ВІДЧИНЯ́ТИ (відводити вбік стулки дверей, вікон тощо, роблячи вільним вхід, отвір), РОЗЧИНЯ́ТИ, ВІДКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ рідше; ПРОЧИНЯ́ТИ, ПРОКРИВА́ТИ рідше (не повністю, частково); ВІДХИЛЯ́ТИ (тихо); РОЗЧА́ХУВАТИ (широко, навстіж)... Словник синонімів української мови
  5. відщіпати — Відщіпа́ти, -щіпа́ю, -щіпа́єш; відщепну́ти, -щепну́, -ще́пне́ш; відще́пнутий і відще́пнений Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. відщіпати — Відщіпа́ти, -па́ю, -єш сов. в. відщепнути, -ну, -неш. Отмыкать, отомкнуть дверь, запертую на крючекъ. Словник української мови Грінченка