від’їзд

ВІД’Ї́ЗД, у, ч. Дія за знач. від’їзди́ти 1.

Ватя.. просила його одвідати її перед од’їздом до Києва (Н.-Лев., IV, 1956, 125);

Юзі так-таки ніколи й не сказали причини від’їзду Зоні (Л. Укр., III, 1952, 661);

Єдине, чим міг заспокоїти свою.. дружину.. Євген Вікторович, це пообіцяти від’їзд на роботу до Ташкента (Ле, Міжгір’я, 1953, 320).

Бу́ти у від’ї́зді — поїхавши куди-небудь, тимчасово бути відсутнім.

І став Петро збиратись у дорогу.. —Ну, все ж одно, Петре, дарма. Сказала ж я тобі, що Людмила у від’їзді (Головко, І, 1957, 460).